2010 Eple Trio, Jonas Sjøvaag, Andreas Ulvo, Sigurd Hole - In the Clearing, In the Cavern {Shipwreckords} [24-96]

Попри всі суперечки про те, чим є джаз - і, більше того, чим він не є, - право власності на нього часто видається радше нездоланною культурною проблемою. Тим, хто живе у відносній метушні північноамериканських міст, важко оцінити інший темп, іншу атмосферу - наприклад, вплив зими, коли денне світло скорочується до кількох коротких годин на півдні країни, на крайню північ, де полярна зима накладає темряву на чотири місяці. Так само не можна заперечувати вплив життя в країні, де природа не є чимось, до чого можна втекти, а є повсякчас присутньою. Якщо музика є відображенням того, ким ми є і де ми знаходимося, то, безумовно, навколишнє середовище і, як наслідок, культура повинні брати участь у будь-якій дискусії про те, як проявляється музика.

Візьмемо норвезьке тріо Eple. Його останній запис під влучною назвою The Widening Sphere of Influence (NORCD, 2008) був піднесеним і, навіть більше, підсвідомим записом, який поєднав імпресіоністичні пошуки таких композиторів, як Ерік Саті, та більш модерністські тінтіннабулі Арво Пярта, з північно-східною імпровізаційною атмосферою таких музикантів, як піаніст Міша Альперін, а не північноамериканською традицією, яка просто не може бути притаманною для колективної ДНК тріо. Навіть позакласні заходи гурту, яких багато, формують більшу, всеохоплюючу естетику, яка не може бути нічим іншим, окрім як обумовленою соціальним та географічним середовищем, в якому живуть ці троє молодих музикантів, і імпровізаційною музикою, яку вони створюють в контексті чіткого структурного руху.

Можливо, це допомагає відчути країну та її культуру безпосередньо, але також музика In the Clearing / In the Cavern може стати вікном у світ, який багато хто ніколи не побачить; повільною подорожжю у тишу лісової галявини або глибокої печери, де музика Епл розвивається у такому ж повільному темпі і несподівано відкриває нові перспективи з подібним почуттям тихого трепету і здивування. Дводисковий набір, який міг би вміститися на одній платівці, але натомість розбитий на дві титульні сюїти, кожна з яких триває трохи більше 30 хвилин, парадоксально, але це найамбітніший і найспокійніший запис Eple, оскільки тріо відходить від своїх простих, повністю акустичних початків і - з піаністом Андреасом Ульво та барабанщиком Йонасом Хауденом Сьоваагом, які розширюють свій арсенал, додаючи до нього губну гармошку, глокеншпіль, синтезатори та семплери - перетворюється на вишукані оркестровки, що дають змогу створювати музику, яка сповнену здебільшого медитаційного спокою. Навіть коли Сьовааг бере соло на барабанах, як на "In the Cavern", це не стільки вправа у віртуозності та потужності, скільки тематичний перехід між тихими величними акордами Ульво та ніжним арко басиста Сігурда Холе.

Дотик і динаміка, простір і занепад, проста мелодія над складною мускулатурою: всі якості самовідданого колективного підходу, який ставить мету вище за засоби, але в рівній мірі - як це не парадоксально - подорож, як першочергову над місцем призначення. In the Clearing / In the Cavern - найспокійніший на сьогоднішній день альбом Eple Trio, що нагадує пейзажі, які важко уявити міським жителям, але для тих, хто може, є довгоочікуваним перепочинком від стресів та енергійного темпу сучасного життя.

https://www.jonassjovaag.no/content/clearing-cavern